Сповідь Ющенка

(Записано Пилипом Тихим телепатично.)

Збіг мій термін президентський. Час для сповідання.
Розповім вам, мої друзі, про свої діяння.
Про діяння, що зробив я для країни путнє,
Яких успіхів досягнув й плани на майбутнє.
Відшуміла і затихла кольорова хвиля,
Заспокоїлась Вкраїна – немов пройшла злива.
Посадили на трон мене – не життя, а рай.
Сиди собі, не рипайся, ногами гойдай.
Та не з моїм характером сидіти без зміни -
Хотів бути Президентом «всея» України.
Політологи чужі придумали захід:
Розділили Україну на Схід і на Захід.
А щоб її об’єднати, вирішив я з ходу
Відштовхнутись від Заходу, тулитись до Сходу.
Своїх друзів занехаяв, став східних шукати,
Видумав «Універсала» - не йде щастя в хату.
Мороз – «справжній українець», за свою посаду,
Щоб спікером вдруге стати, учинив він зраду.
Комуністи, Регіони разом об’єднались
І вони таки за мене дуже сильно взялись.
300 голосів шукали, щоб через цей важіль
Позбавити Президента низки повноважень.
Усю владу виконавчу Прем’єру віддати,
А самого Президента за нізащо мати.
Конституцію змінити, як для них угодно
І зробити із Гаранта пугало городнє.
Був би трону я лишився, щоб не Юлі сила,
Вдруге мене врятувала й на трон посадила.
І тут мене осяяло враз, одним моментом:
Чи мене вона рятує, чи пост Президента?
А що, як воно так є? Лиш Бог про це знає.
І собі готовить місце, рейтинг піднімає?
Зрозумійте тепер мене, що я мав діяти,
Щоб мені на другий термін Президентом стати?
Ми, мужчини, люди тверді, тим більш – українці,
І нікому не ступимось, а тим паче – жінці.
Все оточення своє «на вуха» поставив,
Секретаріат посилив, працювать заставив.
Постанови всі вивчати і критикувати:
Ні Уряду, ні Прем’єру спокій не давати.

І вони щоб не робили, поступати так:
«Я не знаю воно як, але знаю, що не так.»
З Регіонами налагодив контакти нормальні,
Інформацію давав їм конфіденціальну.
Люди кажуть, що я здатний на дрібні підлоти,
А до чогось серйозного не маю охоти:
Незаконно розігнати Верховную Раду,
В діях Уряду вбачати державную зраду,
Літак «тирнуть», щоб зірвати важливу нараду.
Нехай кажуть, що не зробиш, щоб втримати владу.
Як воно там не було, то вже інша справа,
Успіхів все ж досягла при мені держава.
Стали пенсії вже більші, виросла зарплата,
Інвестицій появилось різних і багато.
Говорити стало вільно, й усі цьому раді:
У трамваї, на вулиці і в Верховній Раді.
Щось там збільшилось у двічі, щось в чотири рази -
Може було б іще більше, якби я не влазив
Із своїми порадами в вигляді доручень.
Виглядав з якими я - немов в школі учень.
Немов Шарик з Матроскіним спілкувавсь з Прем’єром,
Листи слав їй й телеграми - ось таким маневром.
Замість того, щоб колінця такі витинати
І простіше, і дешевше слухавку підняти.
Волю я свою з’єднав із волею народу -
Думки Заходу зійшлися із думками Сходу:
Відновити пам'ять нашу в новім Арсеналі
І про битву конотопську, і Батурин славний,
І голодомори страшні, щоб там не казалось,
Геноцидом їх визнати все-таки нам вдалось.
В цьому напрямку й діяти – гарний успіх мав би.
Може навіть Схід і Захід таки об’єднав би.
Може навіть «10 кроків» зробив, це немало,
«На зустріч» всім українцям, як обіцяв, але
Якась сила спокусила іти проти Юлі.
З всього, що хотів зробити, вийшли лише дулі.
Вийти щоб з тісних обіймів північного брата
Вирішив я, що потрібно в НАТО поступати.
Але в нас ще неготові кордони і сили
Та і людям суті НАТО ми не роз’яснили.
Людей тільки збентежили і підняли бурю,
А в наслідок отримали велетенську дулю.
І до кого вже я вдався: до батька чи мами?
Більшість друзів своїх щирих зробив ворогами.

Отак майже вся моя нинішня каденція
В боротьбі пройшла за владу та у конкуренції.
Виясняв із Тимошенко хто з нас двох є кращий
Та забув я про народ свій, та долю трудящих.
Глянув я на себе з боку і так гірко стало:
Не хватило в мене духу, досвіду замало.
На що сили я потратив і потратив роки?
От тому ж бо в мене рейтинг такий не високий.
А надії які були! Які сподівання!
Та не було поміж нами справжнього єднання.
Тож, мабуть, усьому крапка - зрозуміли люди
І такого в мене шансу більше вже не буде.
__________

І так склалось, скрутилося, таку долю маю,
Що хоч я глава держави – другу скрипку граю.
Що ми тільки не творили, тобто я й Балога,
Але цих рожево-сердих не бере нічого.
Комуністів притиснули ми голодомором.
Не в Раді їм буде місце, будуть під забором.
Литвинівці обережні, хитрі, як китайці.
Сидять, поки інші б’ються, та чухають пальці.
Мов - «Дивіться які ми є мудрі та хороші,
Не потрібні нам посади, непотрібні, й гроші».
Критикують, вичікують до кого пристати,
Щоб на біді України собі рейтинг мати.
І таки свого добились до БЮТу пристали
За що спікера посаду Литвину віддали.
Та вибори президентські добре показали,
Що Литвина українці уже десь видали.
Помаранчеву краватку вже зовсім не ношу
Задобрить щоб «Регіонів» - в них підтримки прошу.
І на вибори ми мали тактику єдину -
Як від Юлі Тимошенко «спасти» Україну.
Є ще партія у мене - «Наша Україна»:
Де 43 депутати та із них надійних
Аж 37 депутатів зараз вона має.
Я оказією цею ще раз скористаюсь.
__________

То ж якби мені сказав хтось і на шлях наставив,
Щоб я пост свій президентський тихенько зоставив
Та на вибори не йшов знову претендентом,
То я б став Прем’єр-міністром, а хтось – Президентом.
Як в Росії Путін мудрий і Медвєдєв нині
Зберегли і честь, і владу, і славу країні.
Та де там! Ми не в Росії – українські пани:
Де вкраїнці два зберуться то там – три гетьмани.
Один одному не ступить, не зійде з дороги
Доки не будуть стирчати із канави ноги.
Як два цапи, що зустрілись на вузенькій кладці,
Та побились і втопились – мовиться у казці,
А дві кізки змогли мирно кладку подолати.
Мабуть треба в президенти жінок вибирати!
Та лише не Тимошенко, її ненавиджу.
У борні супроти неї заробив я грижу.
Так ніхто із любих друзів, чи із закордону
Не підказав, мов не бачив такого резону.
Та гаразд бо, ще не пізно, «з’їмо» Тимошенко
(З Регіонами домовивсь на разі тихенько)
Й незабаром буде в Раді нова коаліція.
Тоді буде досягнута ця моя амбіція.
Бо 37 голосів - це вам не абстракція,
А 37 голосів - це «золота акція».
Хоч таке уже бувало. Раз ми підписали:
«Меморандум» підписали та «Універсала» -
Регіонів бо партія це під ноги взяла
Й слово дане для народу – в народу забрала.
Брехуни там многоликі та язикозвонні,
Олігархи кримінальні й злодії в законі.
Вони можуть мене «кинуть» й оком не моргнути,
Тоді пост Прем’єр-міністра прийдеться забути.
На останок я ще хочу дати всім пораду
До виборів президента чи в Верховну Раду.
Хто задобрить малий бізнес та бізнес середній,
Той на виборах наступних і буде передній.
Україна має бути гетьманська держава
Де в основу покладено лиш главенство права!
Я ж вмирати не думаю, буду працювати,
Щоб до днів своїх останніх на Юлю брехати.
А як в брехні заплутаюсь, що жити не зможу,
Аж тоді вже на Говерлі поховайте, прошу.
Щоб в народі говорили: «От його поперло,
Як Ющенка, президента, на гору Говерлу!»

Сеанс 16.03.2010.