Рідна ненько Україно,
Чого ти не плачеш?
З усіх кінців тебе грабують,
А ти мов небачиш? Радуєшся що ти вільна?
Хоч і на папері.
Радуєшся, що відкриті,
В твоїй хаті двері? А в ті двері лізуть всякі,
І лихі й недобрі,
Розкрадають все, що бачуть,
Злодії хоробрі. Та вивозять за кордони,
І золоте й срібне.
Та привозять із-за моря,
Все, що не потрібне. Проститутки за валюту,
Тіло продають,
А байстрючат, що родятся,
В притулки здають. Буде славний, Україно,
В тебе генофонд,
І чорнявий, і блакитний,
І жовтий народ. Депутати- наші кати,
Все закони пишуть,
А на те їм наплювати,
Що народ ледь дише. Що немає за що людям,
І хліба купити,
Що вже в петлю де-хто лізе,
Бо незна як жити. А хто знає, той не хоче,
І слова сказати,
Заспіває: "Ще не вмерла",
Та й лягає спати. Отак проспали й прогуляли,
Все, що в нас доброго було,
У місті злидні посилились,
І чорний сум прийшов в село. І ходять люди, як примари,
Голодні, босі і німі.
Ми на папері наче вільні,
А живемо як у тюрмі. То може вже пора проснутись?
І очі заспані промить,
Бо вмре, загине Україна,
І славу їй не відновить.
| 
у Вас 
0
