Я хочу рідну землю обійняти,
Промінням сонця, струменем дощу.
Її не дам нікому ображати,
Її образи я нікому не прощу. Не дам я небо синє погубити,
Не дам я хмарам назавжди його.
Воно повинне тихо голубіти
І громом грізно прагнути свого. Не дам я гори із землею порівняти,
Не дам розтанути вершинам сніговим.
Вони повинні зверху величати
Всю Україну родичам своїм. Не дам я морю Чорному зміліти,
Не дам втопитися в пітьмі душі.
Воно, як завжди буде берег мити
І ти, мій друже, цього не лиши!
| 
та
у Вас 
0
