Древня легенда віщує, що на світанку світів Бог оглядав всі творіння нерукотворних днів… Заклопотавшись в туроботах, вирішив перепочить. Ангелам дав настанову вибрати місце йому, Щоб відпочинок був плідним і не тривожили сну… Там, де Земля найбагатша, сонце де світле й блакить… Птаством кишіла і співом, наче в Раю, кожна мить – Саме туди, натомившись, Бог поспішив відпочить.
Люд там привітний і щирий, де б ступила нога… Хлібом він, сіллю стрічає і прибавляє добра. Співом і танцями жваво тішив веселий народ І піднімав Славу Божу до найчесніших висот. Бог полюбив цю місцину – гостем постійним бував, Благословив Він цю землю й Краєм Новим називав… А тому від України – назва Держави пішла З Богом вона була завжди, Раєм Новим розцвіла.
Земле моя, Україно! Краю оспіваний мій! Нашого роду колиско, світлий промінчик надій! Ми народилися жити – землю свою берегти То ж дай нам, Боже, здобути вірну стежину в житті! Земле моя світанкова! Квітко легенд і казок, – Де ще знайти, підібрати слів в твій квітучий вінок? Щоб зберегти твою славу й Божу твою Благодать, Щоб всю любов передати, вірною дочкою стать…
Славу твою пам’ятаю, про долю твою молю В Бога благаю підтримки, щоб вберегти від жалю! Ти, як коштовне багатство, що є у кожного з нас, Жаль, що не кожен помітить, що берегти тебе час… Рідна ти нам, наче мати й батько сувора завжди, Та задля нас усе терпиш, лишень не було би біди… Силу даєш нам для зросту і подолання висот, Але, бува, ми даремно тратимо велич чеснот…
Мова твоя солов’їна, Богом дана для людей, Чуємо змалку піснями та примножаєм що день. Мова твоя зрозуміла й рідна усім нам завжди – Треба ж її вберігати від словоблуддя «чуми»! Роду без неї немає, серце народу завмре І не віднайдемо душу, що у провалля впаде. Мрію не чути про лайку й іншу сучасну мару, Щоб тільки мова блаженна в душах торкала струну.
Варто завжди пам’ятати й місце своє віднайти, Щоб за життя подолати шлях до своєї мети! Місце твоє в Україні лиш на теренах її, Богом тобі було дане й скроплене кров’ю дідів! Зради не стерпить як мати, буде чекати завжди Сина чи доньку до хати, щоб від біди вберегти. Тільки своєю землею душу освятиш свою, Я ж бо в Країні від Бога щастя своє віднайду.
Заповідь вчить нас, ще змалку, шану батькам берегти, Щоб було добре у світі й щастя зумів віднайти. Та шанування родинне тільки землею святе, Бо де земля, наче ненька, там і спасіння прийде! Свій як не плаче, то чує біль твій і тугу твою – Рідна земля дасть підтримку й горе візьме в глибину. Там де коріння міцніють там і дерева зростуть – Наші дубки українські в землях чужих пропадуть.
Нас Україна зростила, гени дала нам свої Так на що ж линете в далі, щоб розчинитись в імлі? То ж дорожіть завжди всюди силою й міццю землі І не скупіться на ласки, як й для батьків у житті. Тільки коли доведеться втратити ту благодать, Серце, можливо, й здригнеться, але момент не впіймать… За океаном далеким сльози не виправлять суть – Зло просочиться у душу, але чому й не збагнуть…
Знову блакиттю ясніє всесвіт, що ще не погас – З жовтим колоссям цнотливо небо єднається враз… І зазирнувши у «очі» неба чужого й полів Ти зрозумієш, що раптом гени проснулись твої… Розум попросить прощення, думи полинуть туди, Де над Дніпром Володимир кличе додому завжди, Де ще Русалки і Мавки хоч і в казкових строках Знову покличуть кохати і політати в думках…
Ти зрозумієш, можливо, що тільки тут на землі Небо найкраще, бо рідне навіть як грози рясні… Навіть, коли завірюхи чи буревії шальні – Ти все одно тут в безпеці, на найріднішій Землі… Сонце тут ніжне і щире, трави цілющі такі, Бо лиш для нас освятились Богом у цій стороні! Наша земля – це колиска роду усіх поколінь, То ж дай їй сили піднятись знову з розбитих колін.
Линьмо ж до сонця піснями – аж до Небес в молитвах, Боже щоб Благословення знов опустилось на нас! Боже Великий, єдиний, нам Україну храни – Дай їй в віках розцвітати і вбережи від біди! Дай нам підтримку і силу землю свою берегти Дай подолати відступство і від «братів» вбережи! Дай вберегти у чеснотах благослови знову Край І не віддай на поталу ти Україну – Наш Рай!
дещо... саме це про що говорите - це правки редагування збірки дуже поважною особою...мені до нього далеко! а без таких людей збірку в друк не допустять...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
