У колі недругів я чую гострий сміх, Бо вік живе в моєму серці, та , є д и н а... Яка вона? Скажу... Вона – найкраща всіх! Святе й прекрасне ймення має: У к р а ї н а!
Вона і любляча, й байдужа, й мовчазна... Вона така велика, і така маленька! Як осінь, золота, й співуча, як весна... Моя! Моя – ти чуєш? – Матінка... Це Ненька!
Тож насміхайтеся, кепкуйте... Не мовчіть! Усіх синів зрадливих зустрічає Мати... Я вас благаю: "Схаменіться хоч на мить, Бо їй колись усе ж набридне вас прощати..."
О ні, не стих насмішників колючий сміх, Але живе в болючім серці, та , є д и н а... Вона – і наймиліша, і найкраща всіх, Бо це колиска мого роду – У к р а ї н а!
Я просто в захваті від Вашого вірша! Дивуюся, чому його не надто помітили... Ідейний зміст прекрасний, форма також! Добре б таке заспівати! Вітаю Вас, пане Іване, з чудовим твором! Бажаю натхнення, щоб Ви писали й надалі таку поезію!
цікавий вірш...зокрема, своєю побудовою... як на мене, тверда 5...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
