Моя Україно

***

Моя, Україно, посестро стожарів,

Ти в смутку і горі віками цвіла,

Косила чума, топтали татари,

Нищила кулями клята війна.

А ти розквітала під срібними росами,

Барвами мальви вбирала життя.

Мужня й смілива із довгими косами

Творила історію словом вірша.

Моя синьожовта, квітко, з левади

З козацьких степів, із гірських полонин

Хай пісня із слова натхненного ляже

На дно твого серця глибин.