Вірю в рідну Україну

Вітаю Вас, пане Вячеславе, на нашому сайті, сподіваюсь, що Вам буде цікаво і затишно проводити час у нашому анумівському гурті!

Ваш вірш актуальний, як і багато років поспіль, адже тема єдності нашого народу болить кожного небайдужого українця. Пригадую 2004 рік, коли Схід та Захід злилися в єдиному пориві змінити життя на краще, тоді ці штучно створені "протилежності" наче стерлися, та на превеликий жаль, не на довго... Після прочитання Вашого вірша мені згадався мій, написаний в ці роки...

Ми всі були освячені Майданом,
До нього ми – покірні, мов воли.
Майдан зцілив добром всі наші рани,
Звільнивши від наруги і хули.

Від Заходу й до Сходу Україна
У прагненні свободи піднялась.
Збагнув народ, що сила він єдина,
Яка прорве тенета всіх нещасть.

Теплом душі ми грілися в негоду,
Вогнем мільйонів звільнених сердець...
Чому ж тепер, здобувши скарб свободи,
Його так легко зводим нанівець?!

Віки терпінь – дорога України,
Якою на Майдан вона пройшла.
Хіба за рік можливі кращі зміни,
Як все довкруг сплюндроване до тла?!

Не можем допустити знов розбрату,
Бо меч ворожий досі ще висить.
Так легко нас загнати знов за грати,
Та потім як Вкраїну воскресить?!

Я знаю – завдяки лише Майдану
Ми вперше за віки з колін звелись.
Не зрадьмо те, що нам Майданом дане,
Бо дуже пошкодуємо колись.

Ніхто не знав, чи був Майдан востаннє?
Нам долі незбагнені віражі.
Згадаймо силу нашого єднання
І дух Майдану в серці збережім!

Якщо Майдан у кожнім буде жити –
Здолаєм ми найважчі з перешкод
І гордо зможем світу заявити –
Великий ми, нескорений народ!!!