Сипне́ш ще крихіт лебединій зграї. Дивись, вони ще парами, на зло. А як інакше в екваторіальних края́х неможе бути... ще там нічого не було.
На віру взявши, що шайка тут прольотом, що в Африці хати рідненькі - пусткою. І там дикунська чорнодупая біднота банани їсть, займається розпустою.
То що вони навтьок од босих зли́дарів? Сипни мабуть ще трохи хліба їм малий... Бо ці туристи, не просто нас прові́дали - кохання крильми в нашу весну принесли!
Не в нашій зграї є багатства купа, а там де вірність чогось варта і любов. А як гадаєш лебедям щемить розлука? Широт помірність вони звільнять від оков?
Нищі́вні крила часто множать рани, бо не такі вони лоскотно-лебедині... Сталеві, в когось зовсім вже криваві, та є такі, де ніжишся як у перині.
І поки парком тінями милуєшся, підглянь у шпару мудрості води, вона портрет закоханих малює, хвилює, лестить, грає промінь молодий.
Ось тобі й правда навчена синіти в блакиті неба, в глибині водойм. В тім, що лебеді схотіли залетіти до краю нашого... До цих тяжких і жаданих обійм...
Вибачте, що ритму мало Мені поки часу не хватає виправити помилки у своїх віршах, і бажання напевно теж Дуже добре, що є ті, хто звертають увагу на недоліки... Всі зауваження будуть врахованні, обіцяю!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")