По цій стежці ми в поле ходили,
Ген, за обрій – старезна верба.
Біля неї Марену палили
І в диму розчинялась журба.
Синьоокі волошки раділи,
Поміж хмар пісні чувсь передзвін.
Ми дорослими бути хотіли,
Набирали по силі розгін.
І жита пахли сонцем, красою,
Наливавсь колосок золотий.
Хто прийшов до нас, чуєш, з війною,
Краю милий мій, дорогий.
Кулі в землю вростають повсюди,
Причаїлися міни в траві.
Ворожнеча, ненависть…О, Люди,
Не гоніть із душі солов”їв.
Кров рікою, навіщо ти ллєшся ?
Замовляю руду тут і там.
Знаю точно життя – не порвешся,
Я у пекло тебе не віддам.
Вітер прийде наповнений сили
І у вихрі задушиться кат…
Впадуть роси на свіжі могили,
Визволителів наших,солдат.
По цій стежці ми в поле ідемо,
Шлях Чумацький підгонить літа…
І росте роду нашого древо
І на зло ворогам розквіта.
| 
у Вас 
0
