Коли ховаються ще далі В туманних сутінків імлі, - Дзвенять дійниці, як цимбали, В моєму рідному селі. Моїй рідні в годину ранню Не до ранкової краси. До себе кличуть невблаганно Корів на лузі голоси. Стежинки тягнуться, мов руки, До лугу всюди від села. В слідах дідів – сліди онуків, Не віднайти кінців вузла. Селянська доля… Без спочину За днями – дні, за роком – рік Веде дитинства батьківщина Свій особливий віку лік.
Браво! Сильно! Дзвенять дійниці, як цим бали - тільки за це вже 5 і кінцівка, де підкреслено особливість відліку тієї ще дитячої уяви, тих спогадів, які навічно лишаються яскравими! Вікторе, прекрасно!
Читаючи Вашого вірша, це так як увійти у свої дитячі роки. Все таке образове і зрозуміле. Так гарно Ви дбняли своїми словами сільське життя. Щиро дякую Вам, Прне Вікторе за той теплий вірш. "5"!!! З повагою Василь Шляхтич
Бачите, як буває - примусив і вас своїм віршем, пане Василю, згадати дитинство, хоч і не було в мене такої цілі, адже згадувалося та писалося про власне. Щиро вам вдячний за коментар.
Як жителька села, поправлю лиш в одному: і пізню, і в ранню годину ми помічаємо красу рідного краю, просто не всі описати її можуть. А у іншому повністю з вами згодна!
Помічаємо красу рідного краю всі ми - жителі міст і сіл, але милуватися красою набагато більше часу у міських жителів. Хоч тут, переконаний просто в цьому, ти заперечувати не будеш?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Тут добавити немає що уже все сказано. Гарно і вміло відчуваєш життя.5
