Відлітають у вирій журавлі, В небі чутно їх журні пісні: -Чом, журавлику, туга та гірка; Чом ,пташино мила, ти така сумна І чую, як пісня журавлина, До мене озивається з глибин: -Ой, не рідна та чужина, Хоч треба летіти. Бо лиш мила та сторона Де хочеться жити! Де літаєш на волі, Де гніздо й родина, Та вже змушений летіти, Серце тугою облите.
Знов у вирій летять журавлі, В небі чутно журливі пісні. Чом, журавлику, тУга гірка? Чом, пташино, ця пісня сумна?... І я чую - як крик журавлів З піднебесся летить до землі - Ой, не рідна нам ця чужина, Серцю мила своя сторона, Гарно в ній нам літати і жить, І маляток в гніздечку ростить... Але час відлітати вже нам - Нас чекає чужа сторона!
Маріаночко, ти молодець, що берешся писати, але придивляйся і прислухайся і все у тебе вийде. Ось пані Наталя, тобі навела дуже гарний приклад. Творчого натхнення тобі!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
0
