Тобі, величний геніальний наш Кобзарю, Низький та щирий до землі уклін Прости нас, щирий ти наш отче-батьку Прости за все, бездумних нас, синів!
Казав ти нам триматися всім вкупі Боротись за свободу, рідний дім Натомість розбрат, сварки, чвари всюди Запанували між братами в нім.
Забули ми вже мову солов’їну Не пам’ятаєм вже твої слова Як ти оспівував свою ту Україну І не кохати закликав ти москаля!
Усе забули…І по закордонах Лиш видно тіні чорноробних тіл О, видно, браття з України Знайшли свою насправді “гарну” dream.
А тим хто ще живе тут, на Вкраїні Життя неначе каторга одна: І влада тут погана і новини І люди всі тут гірші, ніж біда...
---------------------------------------
Але не все ще втрачено, Кобзарю! Не втрачено ще наші шанси назавжди Настане час-піде ще брат за брата Зі Львова, із Донецька і тоді Засяє зірка України Осяє ясним світлом весь наш світ Але для того одне одного любити І працювати якомога більше слід!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
