ВИБАЧ, СИНКУ, МЕНІ В МИКОЛАЙКІВ ЧЕТВЕР ! ( Нашому сину Матвійкові )
Ми п'ємо тільки чай На хребтах барикад... Синку-крихітко, знай: Вже не звернем назад! Хоч ні кроку вперед Не здолали ми ще - В цій борні краще смерть Під ворожим мечем, Ніж коритись щомить Знавіснілим катам, Які звикли, що ми Боїмося кийка...
Хочу знати одне: Твоя доля - кришталь, Чорна днина мине, Бо наш дух нині - сталь, Кожен з нас - тятива, Що напнула Майдан, Кожен батько повстав, Док' не сталась біда.
Тут - немов на війні, Не минає без жертв... Вибач, синку, мені В Миколайків четвер, Що тобі не несу Миколайчиків міх, Якщо б міг - то й весну Тобі вклав я до ніг! Нині ж татко димком Весь пропах до душі, Звільню Неньку з оков - Повернуся мерщій!
|