"Розірвати гірке коло"
А в полі жито осипалось
І золоте лилось, як мед
А небо гаром застилалось
І вигорало в очерет
*
До долу сутінки припали
Тополі потягнулась тінь
Птахи потомлені дрімали
Повз равлик сонцю навздогін
Чеширський кіт ловив сузір'я:
Маячив посмішки надріз
В полові зоряній узгір'я
Зсипалось потертю униз
*
На цій землі – хліба найкращі
По цій землі – війна та дим
З небес поглянеш: луки, хащі...
А вслухаєшся: хрускіт спин –
І не од ліні та знемоги
Женуть, вже із останніх сил
Криву біду з подвір'їв за пороги;
Та невиразний шурхіт крил
Старих круків. По бездоріжжю
Гуляє вітер, трави рве
Де по могилах, де по збіжжю
Засіє мертвим – жне живе...
І знову зорі осипає
Пилком квітковим на росу
І річці береги гойдає,
Осоку гостру і гнучку...
*
Та ось світає. Червоніє.
П’є з флейти жайворон пісень
І від свободи шаленіє
І вириває з хащі день
А той зі сходу вже світліший
За тим, що в темряві розтав?
Та чи не стане він гіркіший –
Ні хто ж журби не по збирав?
І ми йдемо розбитим шляхом
Йдемо на світ, хай змовкне сич
Байдуже згибнеться під прахом
І квіти глянуть сонцю ввіч. 23111
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
