ЧАС ГРЯДЕ!

I сум й тривоги й біль мого народу,

Мов тінь лягли на змореній землі,

Ще й чвари скрізь підпалюють незгоду,

І сіють гнів на батьківській  ріллі.

Гримить кругом і множиться нещастя,

Забули якось, хто ж ті вороги,

У пошуках причинників напастя,

Товчемо в ступі ті ж самі гріхи!

То Бог не той, то прапор вверх ногами,

То назва вулиць коле і пече,

То пам`ятники злими іменами

Засмічують нам місце золоте.

І мов сліпці ті ,човгаєм ногами,

В душі усе ненавистю бурлить,

Згубили віру, честь, і хто ж є з нами,

Взялися ,як завждИ, свій свОго бить.

Всі патріоти й носим вишивАнки,

І “боремось” за людськії права,

А справді, чи достойні забаганки,

Щоб Україна в попелі жила?

І хто ж тут винний за народний хаос,

Хто креше ту набажану іскру?

Підступний клич “самі умієм жити”!

Європа, НАТО, геть! На них “табу”!

За що ,скажіть, вмирають наші діти,

Чи не за те ,що всі тут мудреці?

-Якщо не “Я”, другим не володіти!

“Обранники” ведуть на манівці.

Знов балаган тут твориться при владі,

Вдягнули гирі й не підняти ніг,

Чвертьліття йде, дурниці на заваді,

А “віз” стоїть, так зрушити й не зміг!

Та час гряде! І молодь прозріває,

І розум Божий сповнює серця,

І край наш рідний, гирі поскидає,

І струсить попіл з поміччю Творця!!