Прокидайтесь, дорогенькі, повставайте, люди,
Бо без єдності Держави горе всім нам буде!
Хто ж майбутнє наше з вами буде захищати
Та заможну Україну рідну будувати?
Ну, а дітям що робити з клятими «князями»?
Як їм далі в світі жити з цими «хазяями»?
Хто рідненьких приголубить, хто ж їх нагодує,
Якщо зграя мародерів Ненькою керує?
Україно, Україно, подивись на себе,
Ворог землю розпинає і сміється з тебе.
Людям – голод та жебрацтво, а собі – багатство,
Ось до чого довело нас це шалене братство.
Так, як вірус, по Країні нечисть розповзлася,
Так від власного народу влада відреклася.
Всім, чим хоче, володіє, ходить та й радіє,
А знедолений народ наш про хліб з сіллю мріє.
Об’єднайся, Україно, від Карпат до Дону,
Щоби бігли вороженьки до свого кордону.
Лише в єдності єдина наша з вами сила!
Об’єднайся, моя мила, вільна Україно!
Я погоджуюся із Вашим "Прокидайтесь...", але у цьому вірші цей заклик звучить доволі мляво і солодкувато - тягуче. Хочеться більше остроти, твердості і сміливості. Такі вірші пишуться переважно чоловічою римою, де наголос падає на останній склад. Не можна дальше вже терпіти Великий сум народних душ... Пора струсити ці терміти І не тягнути, а чимдуж Звільнити руки для роботи, Яка давно чекає нас; Не для борні, не для скорботи, А для життя нас кличе час.
Пора нам вже вставати , РАЗОМ , Україну будувати !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
!!!
