Мама в грубці картоплю варила.
Грубка дихала щиро теплом.
Мама Богу за діток молилась,
Щоб жили при здоров"ї, з добром.
Щоб минули їх всі лихоліття:
Голод,холод,проклята війна.
Неспокійне настало столітття,
Скрізь біди рознеслась пелена.
В грубці кожне горіло поліно,
Освітивши сльозу гіркоти:
-Діток,внуків,прошу ,наш Єдиний,
Де є горя сліди - не пусти.
Моліться ,мами ,за своїх дітей, Настали неспокійні дні і ночі. Моліться,мами,за своїх дітей, Хай зло ,біда зуби не точить. Дякую,пані Катерино,за добрі слова.
Зачепило мене. Згадались післявоєнні роки, мама, грубка, картопля і я біля грубки в чеканні: коли ж вона зариться та картопля. Дякую, пані Галино, за вірш!
Щиро вдячна,пане Петре! Ці рядочки і про сьогодення,адже неспокій у нашій країні.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
1
