Вже чверть століття чешуть язиками:
ми самостійні, суверенні, правда з нами.
Нема роботи - не журись небоже
грошима щедро Захід допоможе.
Америка нам дасть летальну зброю
й за кілька тижнів покінчимо з війною.
На екранах мелькають одні й ті ж самі лиця,
як в колесі стальні блискучі спиці.
Політики, чиновники, партійні боси
брешуть без зупину хором стоголосим.
Ми ростемо, демократизм ще молодий
й даремно люд такий сердитий, злий.
Потерпіть ще трішки, так років з двадцять пять,
а там вже можете спокійно помирать.
Щодень лунають запальні лукавії слова,
а змін хороших як не було так і нема.
Як сталося, що із заможної, могутньої країни
по селах і містах залишились одні руїни?
То хто ж народ свій зрадив підло і коли?
Чи не тоді, як зброю грізну чужинцям віддали?
Як ваучерами та паями хитро наділяли,
а ми раділи бо правди щирої не знали.
І поки ми, як дурні, з ваучерами багатіли
нас щільно і нахабно злидні й вороги обсіли.
Коли б слова облудні мали об'єм й вагу
Земля б прогнулася нещасна у дугу.
| 
у Вас 
0
