Насолода.

Кажуть всі, що діти Божі.

І на небо всі підуть,

Хоч ведуть себе негоже:

Один одного клянуть.

Намальовані – жахливо,

А спіднички – лише п’ядь.

Ясно все. Воно й не диво,

Що до неба – не спішать…

Сатана сміється криво:

В похіть вводить, прямо в гріх.

Його слухають, щасливі.

«Ощасливлює» він – всіх.

Каже хтось їм про Ісуса.

Не допустить нич до вух:

Щось підсуне, і – спокуса

Закриває очі й слух,

Щоб не каялись, грішили,

І любили язиком,

Всі у похоті горіли,

Ставши, висохлим жуком.

Щиро запрошую:
http://bukvardlya.blogspot.com/2018/05/blog-post_1.html