Десь у Парижі, там Собор палає –
Там Мати Божа, за наш гріх горить…
А в нас про Томос, хтось байки складає –
Над Україною глумиться кожну мить…
То ж схаменись, народе недолугий,
Згадай для чого на цей світ прийшли…
Невже життя Господь нам посилає,
Для того, щоб дітей в гріхи вели..?
Невже дорожчий нині хліб насушний
Ніж та земля, що Бог благословив?
Молитву навіть продаєте й душу,
Лиш за липку й солодку казки мить…
За «Щуку» ту, що «за її велінням»
До нас, можливо, благо припливе…
А за будинок голограмно-віртуальний
Свій дім реальний й Чорту продасте..?
Не вірю я, що ми так опустились,
Що добровільно просимо оков,
На тій землі, де прадіди молились,
Та за яку й тепер ще ллємо кров…
То ж не скликаймо Кару Божу
На свою землю й свій народ
В молитві щиро вимолімо Бога,
Щоб приєднав нас до своїх чеснот!
Нехай Його здійсниться нині Воля,
Що заслужили, те й прийде з Небес
Це ж Він за нас сьогодні терпить страсті,
Заради нас із мертвих Він Воскрес!
То ж не ганьбімось й ми даремно
Молитви пригадаймо та слова,
До Його Матері взиваймо нині щиро,
Щоб кара обминула не одна…
Прости нас грішних, мій Ісусе –
Призупини свій гнів Творця,
Молю, благаю, за весь люд молюся –
Не дай Тернового Вінця!
16.04.2019
#поезія_Іванна_Осос
| 
у Вас