Коріння - родоводу

А прізвища-стовбур,
Їх роду, життя,
Щоб дати нащадкам
Вовік майбуття.

Ось крона, це-розум,
Що Бог нам дає,
Завжди пам'ятати
Коріння своє.

По прізвищу ти є,
України син,
На жаль, в нас в державі,
Такий-не один.

Балакаєш завжди
На мові чужій,
І місця не має
Тут мові твоїй.

Чом корінь ти нищиш
Древа своєго?
З могил предки просять:
- Не нищ більш його:

Прокляття упаде
На твій грішний рід,
І рід твій утратить
Назавжди свій слід.

Знай-мова, код роду,
Та корінь життя,
Прийми мову предків
Не для забуття.

Ти в цьому не винен:
Та все ж вина Є! -
Скоріше відновлюй
Коріння своє.

Валуєвські, Емські,
Укази були,
Всевишньому - Слава!
Давно відійшли!

Не кидай більш списи
У дущі батьків,
Їх мову повернеш,-
Лиш щоб захотів.

Впусти її в хату,
Та в серце своє,
Шевченкову мову,
Вона в генах - Є!

Тоді, лиш відчуєш
Тверде своє - Я,
Що батьківська мова,
Є рідна - Твоя!

У світі немає
Таких більш держав
Щоб мову державну
Там хтось зневажав!!!