Одинокая мать
На краю обрыва у лимана, Старенькая женщина сидит. Я поведаю вам без обмана, Почему на берегу она грустит. Утро начинается с восхода, Взгляд направлен в голубую даль, Манит и зовет к себе – свобода! А в глазах ее стоит печаль. Детство, шаловливо пробежало. Юность, пролетела в один миг. В жизни было радостей немало, Первый звон бокалов, сына крик. И пошли пеленки, распашонки, Ночи у кроватки напролет, Обнимали пухлые ручонки, Мама приголубит, подмигнет. В жизни было много ярких красок И текло все чередом своим. Не было предвестников опасок, Но в один миг стало все чужим. Друг, опора и ее надежда, Вдруг – плечо подставил он другой. Повзрослел сынок и стал невеждой, А когда-то был такой родной. Он заботы материнской не ценил, Повзрослеть скорее все спешил. В бедах, неудачах мать винил, На своем пути он все крушил. Время ведь бежит неумолимо. Сын и муж умчались в никуда. Мать узнала, что неотделимо, Море, стало сыну навсегда. Десять зим, закаты и рассветы, Весточки от сына ждет, звонка. Все подруги ей дают советы: - Отпусти, его, живи сполна! В юности на берегу утеса, Счастье с милым другом обрела. И сейчас сидит седоволоса, Ждет любви, уюта и тепла. Голову склонив, мать молчаливо, Дождалась однажды чада своего, Посмотрел в глаза он ей стыдливо, А родней и нет ведь никого. Подошел, обнял ее за плечи, Руки целовать он нежно стал. Ну, а дома розы, торт и свечи, Нежно он: «Прости»,-ей прошептал.
Додав: Stoeva (09.08.2021)
| Автор: © Анна Стоєва
Розміщено на сторінці : Стоєва Анна , Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2142
# закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
у Вас 
0
