Під тином лежать мертві люди. Це — голод… Почався терор. Ходили по хатах іуди, Гадюче нашестя потвор.
І злякано сонце світило В зіниці закляклих мерців. Дитя чиєсь ледве ходило, Лякаючись чорних круків. Повз вікна ідуть активісти. До дядька племінник прийшов. Все вигребли ті сатаністи, Залишивши слід підошов.
— А-ну, тітко, встань! Десь тут — ляда. Я знаю, під нею — хід в льох… На смерть прирекла їх бригада, І тітку, і дядька — обох.
— Пантюшко, побійся ти Бога! — Кричав йому дядько услід. Тобі буде в пекло дорога, Тебе проклинаю й твій рід.
Згоріли роки, як багаття, Ні тітки, ні дядька нема. Лиш дядькове діє прокляття: Той рід так ніхто й не прийма…
Вірш написаний на основі реальної історії, яка відбулася пізно восени у 1932 році
Всього лише чотири рядочки, а як багато сказано про те, що відбувається зараз. По суті, це дійсно продовження тодішнього терору. Різниця тільки в тому, що зброю-голод замінили ракетами. Та тільки іудам не вдасться нас подолати. Дуже дякую, п. Катю, за експромт. Бережіть себе! Все буде добре!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
