Вірші

Жив-був Чумак, він Воза мав,
Якого Кінь старий тягав.
Хоч не багато вони жили
Та мали все, що заробили.

Зустрів він пасинка Мороза.
Той каже: «нехай тягнуть Воза
Білий Лебідь, білосиній Рак
Та помаранчевий Щупак.

Вони всі троє потягнуть -
Не встигнеш оком ти моргнуть,
Як Віз вершини досягне
Й Кінь непотрібним вже буде».

«То ж правда! Я ж бо їх годую,
Не схудли щоб, добре пильную:
Тому дам хліба скільки хотів,
Тому дам жирних карасів,

А тому кину здохлу мишу
Й надалі без харчів не лишу.
Хай відробляють – тягнуть Воза».
Сказав, послухавши Мороза.

Запряг і каже: « Ну тягніте!
Мене ніяк не підведіте»!
Ті тягнуть. Всяк в свою стихію.
Ну прямо чиста чудасія!

Рак - до російського болота.
Туди тягнуть йому охота:
«Там газ є, падалі багато.
Ну, не життя – щоденне свято!»

Щупак - на європейську воду,
Бо дуже любить він природу:
«Там риби всі живуть багато,
Великі пенсії й зарплати».

А Лебідь - в небо, де сонце грає:
«Там не далеко вже до раю».
Махає крилами, курличе,
Зусилля об’єднати кличе.

Його не чують Щупак і Рак -
На місці Віз стоїть, відтак.
Дививсь на все це наш Чумак,
Подумав трохи й каже так:

«Ні! Так, панове, не годиться -
Віз має по землі котиться!
Не буде толку з вас, ні з кого!
Візьму Коня я молодого»!
--------------
Візок – то є держава Україна.
Чумак – народ її, так симпатичний!
А решта? То її еліта
Та різний устрій політичний.

Читачу! Маю це сказати:
Щоб краще все опанувати,
Та зрозуміти і пізнати,
Потрібно ще раз прочитати.

11.10.2009р
Пилип Тихий