Вірш

Хоч є між нами безліч ще „ділків”,
Що вправно володіють „словом честі”.
За ними йдуть і вірять тільки ті,
Хто у багнюку хоче нас привести.

Але вважаймо – справа не в словах:
Палких, всеобіцяючих, крилатих.
Огляньтеся, прикиньте їх діла...
Невже не чуєте, не бачите „строкатих”?

В них за спиною поле у гріхах,
Попереду – у мріях – шлях до влади.
Що їм до бідних, взагалі до нас,
Хто без грошей і той, хто без посади

У патріота – в серці кров нутрить,
В душі – жалоба, посмішка крізь сльози.
Надія квітне, щоб свобідно жить,
Як і належить вільному народу.

Тож „голос” мій не згубиться в пітьмі,
Його душа виштовхує з утроби.
І той, хто викине його в смітник,
Лише нащадкам своїм кривду зробить.