ЗАБЛУДНА КВІТКА ГАВУ ПОЛЮБИЛА

ЗАБЛУДНА КВІТКА ГАВУ ПОЛЮБИЛА

Краса любові а з нею щасні миті,

Відкривши браму світу неземного,

На висотах раю в чарах оповиті,

Розпач не пускати обіцяли строго.

А тим часом, замість пісні солов’я,

Заблудна квітка гаву полюбила,

В гріхи загрузла узяв його ім’я,

Квіт з нехаяла і красу згубили.

Оманний світ її позбавив миру,

Розпач у серце недугу принесла,

Захотіла квітка вернути щиру,

Повну чар чудесну пісню солов’я.

До краси нахилилися в поклоні,

Щасні миті просила у любові,

Щоб знов пелюстками укрити скроні,

Щоб вернуть собі запахи чудові.

Які зустрінуть пісню солов’їну,

І до світання, до квітки приведуть,

І не буле більш радощам зупину,

Бо вони в любові разом зацвітуть