СУТЬ В ДІЛАХ ПУСТИХ

СУТЬ В ДІЛАХ ПУСТИХ

Пусті діла, їх думи канонічні,

Стали дійством, позивом болючим,

В нарузі злежані, слабкі калічні,

Колотять суть мороком колючим.

З розпукою, з лукавістю і страхом,

Суть пручалась духом до знемоги.

Злетіть хотілось їй таємним птахом,

Щоб в небес просити допомоги.

Та крихта сутності в ділах пустих,

Мов мара розчинилася в імлі,

Нутром вона, попав до рук лихих,

Відчула стогін, зойки і жалі.

Годі пріти суті, від пустих думок,

Так сама собі говорить тишком ,

Та, та вимова, згубивши голосок,

Враз сховалась у куточку нишком.