ОТРЫВОК ИЗ ПОЭМЫ «КАНЕВ»______________________ УРИВОК З ПОЕМИ «КАНІВ»
И так молюсь я иногда: гряди,_____________________І так молюся інколи – гряди, Пора, когда к наживе страсть убудет,______________ Доба від продажу й купівлі чиста, Когда ни городов, ни сёл не будет,________________ Коли не буде ні села, ні міста, А будут только люди и сады, ____________________ А будуть тільки люди і сади, И прошлого кровавые следы _____________________І днів моїх скривавлених сліди Омоет радость, сотворится чудо – ________________Омиє радість тиха і огниста, Та мука, что переполняла груди,__________________І в кожних грудях мука особиста Законом прорастёт – смелей иди__________________Зростить закон – у далечінь іди! За даты всех календарей, в те дни,_________________За дати всіх календарів туди, Где только правда все дела рассудит_______________Де не загасне правда промениста Лишь правды свет во все века родил______________ Що дух її за давнини родив Порывы творчества и грусть раздумий мудрых. _____Сум мудреців і пориви артиста.
***
З РОЗСТРІЛЬНОГО ЦИКЛУ______________________ИЗ РАССТРЕЛЬНОГО ЦИКЛА
На расстрел его вели – по глине скользкой,______Уночі його вели на розстріл. А свернули – рыхлые пески.___________________Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип. На лице его чернели острые – _________________На неголенім обличчі гострі Волоски. ___________________________________Волоски.
Кто-то фонарём чадил, как факелом,____________Віддалік, немов цілком байдуже Отрывая небо от земли, - _____________________Офіцер димок цигарки плів Офицер, взмахнув перчаткой лайковой,_________Тільки неба хмарний, темний кужіль Прокричал коротенькое: пли!__________________Чув нудне і коротеньке – плі!
Вот и всё – не стало человека – ________________Відбулось. Мета моя далека, Я подобной смерти не боюсь – ________________Я такої смерті не боюсь! - Кровь взойдёт на миром, станет Меккой________Зійде кров, немов всесвітня Мекка, Для твоих далёких синих блуз.________________Для твоїх майбутніх синіх блуз.
*** Садилось солнце, колыхались травы__________Сідало сонце.. Коливалися трави. Пересчитал пули, - как раз на всех!___________Перерахував кулі, - якраз для всіх! Не отличить виноватых от правых !___________А хто з них винний, а хто з них правий! Из-под одних стрех_________________________З-під однакових стріх.
Не отклонится пуля – не будет смерть долгой.__Не схибить куля – не стогнатимуть довго Посмотрели, - поле - море травы_____________Подивилися – поле! Ромен з трави… Передний, хромой, ногами човгал,____________Передній, мабуть, ходив, - так човгав Башмаки покривил._________________________Черевики скривив.
Спряталось солнце - почернели дали. _________Сховалось сонце. Сутеніло помалу. В ночь по росе.____________________________Час би росі! Кто-то бежал доложить генералу:_____________А хтось далеко десь генералу: Все!____________________________________ – Усі!
***
А он молоденький был.________________________А він молодий-молодий… Пушок по щекам струился._____________________Неголений пух на обличчі. Вчера еще в школу ходил,______________________Ще вчора до школи ходив… Еще ни в кого не влюбился._____________________Ще, мабуть, кохати не вивчив…
Но глаза и слова - злы... _________________________Так очі ж навколо лихі… Сквозь зубы один - расстрелять!___________________Крізь зуби один – розстріляти! Из памяти, как угли из золы,_____________________…А там десь солома дахів… Две вспышки - Шевченко и мать._________________…А там десь Шевченко і мати…
Капелька пота с виска стекла_____________________Долоню на чоло поклав; К губам, пересохшим от жажды.__________________Крізь пальці майбутньому в вічі… Минута меж тем текла, не текла..._________________Хвилина текла, не текла… Наган дал осечку дважды.________________________Наган дав осічку аж двічі…
А в третий раз... И солнечный смех,_________________А втретє… І сонячний сміх И жизнь навсегда померкли... ______________________На драні упав черевики… Так значит и правда , и радость, и грех,_______________І правда, і радість, і гріх, И боль не навеки!..________________________________І біль не навіки!
ІЗ ВІРШІВ РІЗНИХ РОКІВ______________________ИЗ СТИХОВ РАЗНІХ ЛЕТ
Там все внизу - и море, и сады,________________Там, унизу, і море, і сади, А здесь на скалах - только камень голый.________А тут на скелі тільки камінь голий… Ведь с той поры, как стала магма твердой,_______Кора земля затверднула відколи, Сюда никто еще не приходил._________________Може, ніхто не заблукав сюди.
Благоговей! В безмолвии сиди,_________________Благоговій! Сядь нишком – і сиди! Не допускай к камням пренебреженья___________Бо зайвий рух, найменший кожен порух - Любой небрежній вздох или движенье___________І замете усі твої сліди И заметёт обвал твои следы.___________________Легкий, як час, тисячолітній порох!
И станет так, как будто не был ты,______________І буде знову так, мов ти й не був, - А был от века только камень гулкий,____________Тільки граніт гарячий та строкатий… И не найти нигде того окурка,__________________Навіть недокурка того не відшукати, Что на скале забыл, сомлев от красоты.__________Що ти – у захваті – на прискалку забув.
***
Ракетой взмыл и канул в бездну вод_____________Ракетою піднісся і упав, Гудок последний властный и тяжелый,__________Широким ревом прокотивсь додолу А вслед за ним отчалил пароход,________________Гудок останній, Рушив пароплав, Кормою поворачиваясь к молу._________________Кормою повертаючись до мрлу.
Пять-шесть минут шумливой суеты,______________П`ять –шість хвилин шамкої метушні, Горячий взрыв движений, слов и линий,___________Гарячий вибух рухів слів і ліній, - Одно нам солнце светит с высоты,________________І знову сонце в синій вишині, Второе солнце из пучины синей._________________І друге сонце у безодні синій.
Толпа редеет быстро даже те,___________________Юрба на молі рідшає, і ті, Что здесь остались, полностью забыли,----------------Що залишились, встигли вже забути, Что где-то там в безбрежной пустоте,____________Що в безбережній світлій самоті Плывет корабль... быть может погибель.__________Йде корабель, щоб, може, не вернути.
***
Забрезжило. В неясном сером свете___________Обутріло. В неяснім сірім світлі Твое лицо мне кажется чужим._______________Твоє обличчя дивне і чуже… Чей профиль нежный, щёки эти... ____________Цей профіль ніжний, щоки, що поблідлі Твои?...Скажи... ___________________________Твої невже?
Страсть, утомленье, горести, невзгоды,________Гаряча пристрасть, втома й сон Черты твои, как будто стерли те,_____________Вони мов стерли з рис твоїх всі ті, Что я познал сквозь встречи и сквозь годы._____Що я пізнав крізь зустрічі і роки В житейской суете.__________________________У повсякденній суєті!
И вот тебя впервые будто вижу,_______________І ось тепер я наче вперше бачу Признать никак своею не могу... ______________Усю тебе – незнану і чужу… Так чье же рядом я дыханье слышу,____________Так чий же сон і усмішку дитячу Чей сон глубокий стерегу?____________________Я біля ліжка цього стережу?
***
Молчи, молчи! За нашими словами_________Мовчи! Я знаю. За всіма словами - Опустошенные сады и холода._____________Холодний смерк, спустошені сади… Страсть, вставшая стеной меж нами,________Це наша пристрасть стала поміж нами, Нас разлучила навсегда.___________________Нас розділяючи назавсігди!
Вскипай, вскипай в отчаянном порыве..._______Шалій, шалій, від розпачу сп’янілий… Но что порыв пред мрачной бездны тьмы. _____Що розпач той!? Річ марна і пуста! Как поздно мы сердца остановили,__________…Як пізно ми серця свої спинили. Как рано губы разлучили мы!______________…Як роз’єднали рано ми вуста.
Любимая! Утрачиваю силы.___________________О, друже мій! Останні трачу сили, Ты далека - кричи иль не кричи!________________В країній тій уявній живучи, Где образ твой, утраченный и милый, ___________Де образ твій, утрачений і милий. Где голос твой... Молчи! Молчи! Молчи!_________Де голос твій… Мовчи! Мовчи! Мовчи!
***
Она шагнула в море. Кто она? –___________Вона зійшла до моря. Хто вона - Отныне и самой ей безразлично...__________Навіть самій їй байдуже віднині… Мы разные, но сущность в нас одна,_____ …Хіба не всі ми – єдності луна И в ней мы друг от друга не отличны._______В скороминущій і пустій відміні.
Ленивое движенье - и легла________________Лінивий рух – і ось під ноги ліг Под ноги ткани пестрая полоска.____________Прозорий вінчик – кинута намітка, И нагота спокойно расцвела_________________І на стрункім стеблі високих ніг На стеблях ног божественно и броско_________Цвіте жарка, важка і повна квітка - __________________________________________Спокійний торс, незаймано нагий.
Спадает вал... Безмолвны берега...___________Спадає вал… Німують береги… И снова плеск... И затихает снова.____________І знову плеск…І затихає знову… То розовыми пальцами нога_________________То пальцями рожевої ноги Смиряет ропот бездны бирюзовой.____________Вона вгамовує безодню бірюзову.
И вот её в объятия берёт____________________І відкрива обійми їй свої Стихия вод, что всем ветрам открыта,_________Ця велич вод, усім вітрам відкрита, - И кажется, нет больше Афродиты,____________Здається, повертає Афродіта А есть лишь пена, что ей жизнь даёт..._________У білий шум, що породив її
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
P.S. ВІРШІ ТАКОЖ СПОДОБАЛИСЯ.
