Невпинно на вітрі стукає
Самотнє гілляччя зламане,
А я дивлюся на слухавку,
Тобою, мов Богом, скарана.
Дверима навстіж відкритими
Тебе до весни чекатиму,
А літом воскресне вбите "ми",
Рядками злетить крилатими.
Та осінь, зимою скорена
Заллє мої вірші зливами...
Під снігом любов схоронена...
Я справа, ти в центрі, а зліва -
МИ...
Байдуже, що так неправильно
Гілляччя на вітрі стукає!!!
Тобою, мов Богом, скарана,
Не зводжу очей зі слухавки...
Катрусю, вітаю із новим вдалим віршем. Такі оригінальні рими! А метафоричні образи! От вже та слухавка... Ну хто той телефон придумав! Раніше листів чекали, а тепер чекаєш того дзвінка, цілу ніч не спиш, а під ранок задзвенить... будильник... Нічого, то випробування, а довгоочікуваний дзвінок твоєї ліричної героїні ще попереду.
Поезія "сногсшибательна", вибач за таке слово, Молодець !!! нА КОРИСТЬ ПІШЛА ТОБІ НАША ЗУСТРІЧ, ОН СКІЛЬКИ НАТХНЕННЯ, ХОЧ РОЗДАВАЙ. Твоя лірична героїня, як завжди, на висоті!
Катрусю, так хочеться, щоб ти собі це "скарана" тільки надумала і зробила з "мухи слона", тому що я і, напевне не тільки я, так хочемо, щоб тобі подзвонили, а якщо не подзвонить - то ми тобі подзвонимо, будемо говорити годинами і якось розраджувати. От. Не карай себе так у житті, а тільки і віршах.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
!!! нА КОРИСТЬ ПІШЛА ТОБІ НАША ЗУСТРІЧ, ОН СКІЛЬКИ НАТХНЕННЯ, ХОЧ РОЗДАВАЙ. 
