Мова солов"їна, Тиха і привітна, Ходить-походжає, Людям догоджає. І та мова наша, Тільки наша,рідна Люба і кохана, І мені,і рідним. Всіми так плеканна, І оберіганна, Всіми захищенна, І така ласкана. Скарб наш бережений, З янголом священним, Який зберігає, І людей,і неньку. Неньку нашу рідну, Батьківщину милу, Україну красну, Матінку єдину. Я й вона зріднені, І душею й тілом, Кровю окропленні, І прикуті серцем. Тут у ріднім краю, Де росте калина, Так неначе в раю, Де співа пташина, Тут живе надія! Щоби не тужити, Наша солов'їна Має вічно жити!!
Радію, що такі молоді люди беруться за перо, і нехай цей твір тяжко назвати віршем, але скільки чудових слів, скільки емоцій, скільки любові до мови і краю, диву даєшся. Було б добре, щоб був хтось, чи літератор, чи учитель, який підказав би, як із тих гарних слів скласти такий букет, щоб полилася музика. Я тут спробувала закінчення твоїми ж словами. Тут у ріднім краю, Де росте калина, Так неначе в раю, Де співа пташина, Тут живе надія! Щоби не тужити, Наша солов'їна Має вічно жити! Ця тема мене також хвилює. Уривок із ранніх віршів. Давайте любити всі мову, свою українську, чудову, Від західних міст, аж до сходу, без мови немає народу! Давайте всі миром дружити, всі мови у світі любити, Та рідне давати родині, бо ми такі в світі, єдині!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
