Байка "Злодій і депутат"

Заліз злодюга уночі в один шикарний дім –

Було два поверхи униз і три угору в нім:

Фонтан, басейн, альтанка, корт, колони і балкон…

А що вже мотлоху того – не на один мільйон.

І накандючивши мішка, що ледве міг нести,

Вилазить злодій із вікна, а тут – бабах! – менти.

Сигналка в ничці там була: що значить – не везе.

(Браслети, бобік, копняки, ментовка, КПЗ).

І от за місяць і два дні — хутенько, як на те:

– У залі тиша, прошу вас. Устати! Суд іде!

Червонопикий прокурор по стійці «струнко» став

І, розчепіривши хавло, таку пургу погнав:

– Та хатка, бачте, непроста – з розряду хитрих хат.

Живе у ній обранець наш – народний депутат.

Сидить у Києві завжди, у Раді повсякчас:

Не п’є, не їсть, ночей не спить – все думає про нас.

Аж тут знаходиться крадій, безсовісний вар’ят,

І цупить все, що заробив нещасний депутат.

Я прошу максимум йому – влупити років сім,

Так щоб наукою було це злодіям усім,

І щоб надалі більш ніхто граблі не запускав

В добро, що рідний депутат так тяжко наживав.

Підсудний криво посміхнувсь, повільно гордо встав

І, як належить у суді, останнє слово взяв:

– Я визнаю свою вину, я дійсно ліз і крав,

Але спитайте ще його, де він те все узяв.

На депутатську зарплатню отак не заживеш,

Хіба що – кинеш, розведеш, поцупиш і вкрадеш.

Ну, а добро він, ****, брав і ваше і моє:

Тому у хату я прийшов до свого по своє.

Як ти гадаєш, друже мій:

То хто є більший з них крадій?

Той, хто мішок у пана взяв,

Чи хто народ весь обібрав?

© Гнат Голка