світ наших прадідів спить в пам’яті спить як дитина сита суха і чиста серце будить спогади сідає на стежках пережитого сідає на душі спраглій сниться сад у весняних квітах соловій на старій груші співаючий сумні пісні серенади під копулою неба своє воно було сьогодні того немає сум ходить землями предків село хащами заростає слів немає сказати про правду і біль страждати прийшлося дітям стікаючі болем рани скільки їх лиш Бог знає сіль ятрить їх сіє гріх стукає чорний птах у вікно старовинне наше гніздо сплюндровано ставай якщо ти свій страх пише тестамент словами сестер спішімо його читати спати не годиться брате. 03.03.2012р.
Це наче "білий" потік переживань душі, а якщо душа прекрасна то і її творіння теж прекрасні Спасибі за працю Також до попереднього вірша Ви мабуть забули перечитати коментарі.. Прогляньте, обдумайте і напишіть, що Ви думаєте на ті слова. Буду дуже вдячний
Ось мої думки, це образ душі яка читає в мріях і надіях. Так хочеться зробити щось доброго для свого народу, своєї держави, всього що своє... Стараюся жити тим усім. На скільки мені це вдається, скаже читач... Щиро дякую Вам за Слово.Зараз зайду на сторінку до заду і дам Вам відповідь. З повагою Василь Шляхтич
За все щиро дякую Вам, Пане Василю. З повагою Василь Шляхтич
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
