Заручена

Розпали в моїм серці незриме багаття,

Хай разюче-яскраво мій погляд горить,

Я відчую у чомусь себе винуватим,

Свої очі опущу додолу на мить.

Підніми мене вище, до сьомого неба,

Хай пізнаю я світ, що не видно внизу,

А відтак опусти, не сказавши «Не треба»,

І заплакане небо народить грозу.

Квітку мрій та надій я тобі подарую,

Ти прийми її. Викинеш потім у сніг,

Я кохаю тебе, лиш тебе, дорогую,

Та ненавиджу часто вразливий твій сміх.

Напиши на сьогодні: «Найкращий, хороший»,

Ну а завтра піди без пояснень причин,

Час рікою від нас, і закінчаться гроші,

Ти підеш, відпливеш…Чи зупинимо плин?

Поцілуй, почастуй золотою брехнею,

Ну а потім убий гіркотою оман,

Прилети із небес в мої руки зорею,

Щоб залишитись швами загоєних ран.

Чи зайди раптом в гості, невчасно, на більше,

Десь на тиждень чи рік, не на пару хвилин,

Ну а потім скажи: «Знаєш, є в мене інший,

Я заручена з ним. Він у мене один».