Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під деревом крислатим,
Між хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю у пахощах хмільних
Вслухатись в шепіт трепетного листу
І милуватись, як під дзвін весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Як кіт чудний, ховаючись в кущах,
Вловити прагне наспіви пташині...
Я так люблю заплутатись в думках,
Немов метелик в срібній павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Всміхнутись тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в душу промені щасливі!
який приємний, весняний, ніжний вірш... і,як завжди,майстерно..небанальні рими, гармонійна побудова, навіть картинка здорово підійшла.. мені вкотре сподобався Ваш вірш..:) тільки ,інших оцінок тут не може бути!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
, не менше. :-) Успіхів!
Приємно,що завітали! 
Пані Роксолано,надзвичайно приємно читати такий гарний відгук від Вас!Дякую щиро! 
