Втомились сосни вартувать ночами,
верхівками злітати в небеса-
вони кричали нині пугачами
І їх сікла невизрима коса.
Їх вітер запросив у бистрий танець-
Це був не вальс , не танго, не фокстрот-
Долів зігнув невидимий обранець
в агонії безумнo-темних нот.
Кипіли хмари, клубами роїлись
І жалили грозою бік гори,
Зміїно язиками роздвоїлись-
Огненні миготіли топори.
Хребти й доріжки вкрились млекотою
У пластику пастозних очманінь-
Це просто розписався Бог рукою
Під ще одним полотнищем творінь.
| 
у Вас 
0
