Мимрення

Не питай, де я був, що побачив, чим жив

І навіщо до тебе вернувся ніякий

На сьогодні – не рідний, але й не чужий, -

Мандрівник і жебрак, і поет, і гуляка.

Не запитуй про те, що забув уже сам

І даремно не бідкайся ніжно та строго, -

Все одно я нізащо тобі не віддам

Ні поразки свої, ні чужі перемоги.

Не цікався у присмерку біля стола,

Чом мені до смаку бараболя і сало,

Чом п’янить, як вино, теплий запах житла,

Де на мене терпляче і вірно чекала.

Не питай, не гадай, не гнівись, не журись,

Повна болю й терпіння, усміхнена й слізна, -

Буде добре все в нас, бо скінчаться колись

Безнастанні блукання й повернення пізні.

29.05.12