Плаче бідний наш Русланчик, Прищемив дверима пальчик. Бабця скрикнула: - Ой, нене! - Був же ж тільки коло мене! А дідусь собі кахика: - Було б стільки того лиха… Мама маже – тато дує, А, Русланчик, всіх дивує: - От, незглаба, не подумав, Язика би клаще сунув.
Мені теж сподобався "Русланчик"=) Цікаво і по-дитячому наівно..:)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
