СТАРЕНЬКА МАТИ
Старенька мати
жде додому сина
Біля давно
похилених воріт.
Вже заростає зіллям та стежина,
Що завела його в
далекій світ.
Приспів:
Не
повертає син з чужого краю,
Там де чужі і
мова, і пісні.
А мати все
синочка виглядає
І сльози-роси
падають рясні.
Весна вже вкотре знову повертає
В садку давно щебече соловей,
А мати все
синочка виглядає,
Ховає біль і сум
свій від людей.
Хтось запитає:
«Як живе синочок?
Чи скоро верне
знову до села?»
Вона на те лише
всміхнеться мовчки
Куточком вуст,
де зморшка залягла.
А вечорами, як
спадають роси,
Втомившись сяде
на старий поріг,
І у молитві
щирій тихо просить,
Щоб сина Бог від лиха уберіг.
Старенька мати
жде додому сина
Біля давно похилених
воріт.
Вже заростає буйно та стежина,
Що завела його в
далекій світ.
|