Про книгу "На вулиці генія"

КИЇВСЬКИЙ КОЛУМНІСТ ВИПУСТИВ ТРЕТЮ КНИГУ СВОЇХ ПОЕЗІЙ

Зенон Завада, тижневик The Ukrainian Weekly, №27-28, 1-8 липня 2012 року

КИЇВ. Пошкребіть будь-якого журналіста і ви знайдете цілеспрямованого поета, романіста або драматурга. Олександр Гунько, який пише колонки для щоденної національної "Газети по українськи", у березні видав свою третю книгу поезій "На вулиці генія".

Це - збірка з понад 100 віршів, які охоплюють думки пана Гунька про сучасну культуру й політику, також як і на історичних подіях та постатях. Пан Гунько присвятив свою останню збірку Анатолію Бахуті, поету і шістдесятнику з Херсонщини, який жив на вулиці Шевченка в Новій Каховці. За радянських часів Бахута не міг видати жодної книги, хоч написав тисячі віршів.

"Він не пішов по таборах, можливо, тому, що жив у провінції, а не в столиці”, говорив пан Гунько групі своїх прихильників, що зібралися в маленькому книжковому магазині Києва 16 березня. "Але все одно його тягали в КДБ, його звинувачували в націоналізму, звільняли з роботи, розбирали на зборах, тобто, він теж зазнавав утисків, а найголовніше — його просто замовчували і не видавали. Для поета це дуже страшна покара: прожити життя і не побачити жодної своєї книжки”.

Назва книги підтверджує істину, що "завжди талановитим людям тяжко жилося у всі епохи тоталітарних суспільств”, сказав пан Гунько, навівши приклад життя не лише Бахути, але і Тараса Шевченка, Василя Стуса і Алли Горської.

"На вулиці генія” складається з дев'яти циклів. У главі, названій "Постаті”, пан Гунько віддає належне великим художникам та іншим митцям, у тому числі легенді українського кіно Олександрові Довженку, єврейському художнику Марку Шагалу і легендарному російському єврейському поетові Борису Пастернаку.

Ці вірші звертають нас до складних тонкощів культури.

"Лікар Живаго … Слава чи звага? Чи прохолодної вічності спрага? Тут – рівновага, там – рівновага. То перемога, то перевага. А над пучинами – де та відвага?”

Вірш відсилає до знаменитого телефонного дзвінка до Пастернака Йосипа Сталіна, який запитав, чи був той присутній при читанні принизливої пародії на радянського диктатора поета Осипа Мандельштама. Вождь також запитав Пастернака, чи вважає він Мандельштама літературним майстром.

Пастернак уник відповіді на перше питання і говорив, що він "захоплюється поезією Мандельштама, але не відчуває спорідненості з ним”. Згодом, Мандельштам був арештований і відправлений на заслання з забороною повертатися до великих міст. Він був арештований знову п'ятьма роками пізніше і висланий до Сибіру, де й помер. Пастернак шкодував, чи він міг сказати більше, щоб полегшити долю свого колеги.

"Гунько вибрав цих геніїв, щоб у них учитися, а потім – звірятися їм зі своїми пошуками, знахідками, болями”, - написав у передмові до книжки професор Микола Сулима, заступник директора Інституту літератури імені Шевченка Національної академії наук України. Пан Гунько торкається політики в розділі, названому "Час мишоловок”, і підрозділі "Маскарад”, де дійовими особами є маски сучасних політиків України. Перша маска – Леонід Кучма. Друга маска – Віктор Ющенко. Третя маска – Віктор Янукович. Четверта маска – Юлія Тимошенко.

Це - не стандартна цинічна критика задля годиться. Пан Гунько сказав, що він зацікавлений у поетичному дослідженні внутрішнього світу цих політичних лідерів. Він зобразив колишнього президента Ющенка в трагічних тонах.

"Епоха борги віддає З жорстокої сутності рубки. З жорстокої марності бур. З жорстокої пам’яті волі”.

Перо поезії пана Гунька послідовно прагне до усталених класичних форм, римованих віршів, викликаючи похвалу його колег з Національної Спілки письменників України.

"У класичному стилі, у класичній формі можна наснажити вірші сьогоднішнім болем, сьогоднішнім глибоким міркуванням, - сказав Петро Засенко, який очолював протягом десяти років комісію по прийому нових членів Національної Спілки письменників. - Так вільно бере слова, так вільно ними користується і так точно припасовує слово до слова і риму до рими. І вони дихають у строфі і вірші. Вони люблять одне одного, не розмежовуються. Це, звичайно, ознака непересічного таланту”.

Пан Гунько, 59 років, родом з сусіднього району з Новою Каховкою, де жив Бахута, свідчить, що Херсонська область була щільно населена етнічно свідомими українцями перед радянським геноцидом. Він дружив з Анатолієм Бахутою протягом останніх років його життя, коли вони працювали разом в новокаховській газеті. Бахута став його наставником у поезії, навчаючи його, "як ставитися до слів відповідально, як шліфувати рядки, щоб досягти високої досконалості”.

Шануючи свого наставника, пан Гунько присвячує йому вірші:"Ми вмонтовані в час і вмуровані в простір. Кожна мить залишає сліди на пергаменті серця. Кожна думка розхитує сни. Кожна зірка згасає на дні найясніших очей”.

Пан Гунько провів більшу частину життя в Херсонській області перед прибуттям в Київ п'ять років тому, коли він почав писати про політику, культуру і соціальні проблеми для заснованої у Києві "Газети по-українськи” і щотижневого журналу "Країна”.

"Ця книжка показала те, що у нормованого класичного вірша є ще невичерпні можливості, - сказав на презентації книги професор Сулима. - Зараз усі захоплюються верлібром, часто користуються абсентною лексикою, а такий вірш – класичний, строгий, витриманий, де немає жодного зайвого слова, де, дійсно, ті слова підігнані як цегла у єгипетських пірамідах, які через те вистояли, – така поезія має величезну перспективу. Я думаю, що багато з нас навчиться цю поезію розуміти, любити і потім дарувати своїм знайомим, пропагувати ці вірші, глибокі, проникливі, зболені.”

"На вулиці генія” можна придбати через Інтернет