Дуже щиро писано, відчувається, що вірш народжений у розпачі.Мені дуже хочеться Вам ,п. Юрію, відповісти цими рядочками:
В собі виношуй Дух
Тремке, земне, недосконале тіло, В собі виношуй Дух і виростай...! Спинайся вгору, щоби не змаліло Перед порогом в позасвіт.Спитай: Які тобі судилося уроки з життя зірвати проминувши світ? Які потрібні сильні, вільні кроки? Зі слів яких створити треба щит, Аби дійти, доплинути, дозріти До вміння зазвучати всім єством?- Щоб іскру Духу в тіло перелити I плоті твердь звеличити крилом. Тоді Людина...! Ти тоді Людина Тебе тоді крізь Всесвіту кронглас Побачить Бог... твоя розквітне днина! Достигне Сонце! І молитви глас!
У мене також є вірші на цю тему,бо самотність страшна річ і з роками це відчуваєш все частіше.Тут одна порада гнати цю подружку якомога далі від себе.Гарний вірш,хоча й сумний.
Гарний вірш, цікава коротка форма додає йому естетичної краси, а зміст змушує серце битись частіше...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
