Дуже щиро писано, відчувається, що вірш народжений у розпачі.Мені дуже хочеться Вам ,п. Юрію, відповісти цими рядочками:
В собі виношуй Дух
Тремке, земне, недосконале тіло, В собі виношуй Дух і виростай...! Спинайся вгору, щоби не змаліло Перед порогом в позасвіт.Спитай: Які тобі судилося уроки з життя зірвати проминувши світ? Які потрібні сильні, вільні кроки? Зі слів яких створити треба щит, Аби дійти, доплинути, дозріти До вміння зазвучати всім єством?- Щоб іскру Духу в тіло перелити I плоті твердь звеличити крилом. Тоді Людина...! Ти тоді Людина Тебе тоді крізь Всесвіту кронглас Побачить Бог... твоя розквітне днина! Достигне Сонце! І молитви глас!
У мене також є вірші на цю тему,бо самотність страшна річ і з роками це відчуваєш все частіше.Тут одна порада гнати цю подружку якомога далі від себе.Гарний вірш,хоча й сумний.
Гарний вірш, цікава коротка форма додає йому естетичної краси, а зміст змушує серце битись частіше...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас 
1
