Анна Ахматова "Під вуаллю притиснула руки"

                        (переклад)

Під вуаллю притиснула руки.

«Ти сьогодні так зблідла чого?»

- Це тому, що печаллю до муки

            Напоїла, мов трунком, його.

Як забути? Він вийшов хитнувшись,

Лише губи від горя стулив…

Я побігла, перил  не торкнувшись,

До воріт у нестямі за ним.

Задихаючись, скрикнула з болем:

«Жартувала! Не кидай! Постій!»

Посміхнувся спокійно із жалем

І промовив: «На вітрі не стій.»

                      ***

              Сжала руки под тёмной вуалью.

              « От чего ты сегодня бледна?»

              - Оттого, что я тёрпкой печалью

              Напоила его допьяна.

              Как забуду? Он вышел шатаясь,

              Искривился мучительно рот…

              Я сбежала, перил не касаясь,

              Я бежала за ним до ворот.

                Задыхаясь, я крикнула: «Шутка

                Всё что было. Уйдёшь, я умру»

                Улыбнулся спокойно и жутко

                И сказал мне: «Не стой на ветру.»