|
(переклад)
Під вуаллю притиснула руки.
«Ти сьогодні так зблідла чого?»
- Це тому, що печаллю до муки
Напоїла, мов трунком, його.
Як забути? Він вийшов хитнувшись,
Лише губи від горя стулив…
Я побігла, перил не торкнувшись,
До воріт у нестямі за ним.
Задихаючись, скрикнула з болем:
«Жартувала! Не кидай! Постій!»
Посміхнувся спокійно із жалем
І промовив: «На вітрі не стій.»
***
Сжала руки под тёмной вуалью.
« От чего ты сегодня бледна?»
- Оттого, что я тёрпкой печалью
Напоила его допьяна.
Как забуду? Он вышел шатаясь,
Искривился мучительно рот…
Я сбежала, перил не касаясь,
Я бежала за ним до ворот.
Задыхаясь, я крикнула: «Шутка
Всё что было. Уйдёшь, я умру»
Улыбнулся спокойно и жутко
И сказал мне: «Не стой на ветру.»
| 
у Вас 
0
