Хто вміє гроші рахувать,Талантом хочуть володіти, Ти розум встиг подарувать, Державі, як найкращі квіти
А після ,всіх твоїх старань, Стічеш водою,як та губка Та виконаєш сто прохань,- Твоя не зацікавить думка.
Як вийшло швидко так, що ти, Такий розумний і сміливий, Хотів усім допомогти, А залишився сиротливий?
Не розумієш, куди йдеш, Коли змочив, той дощ, холодний, Твоє чоло... Думки всі рвеш, І ти неначе вовк голодний.
Та образ матері спливе, Яка заплаче і пригорнить, Вона тобою лиш живе, Простить за все, лихе - відгонить.
|