Хто вміє гроші рахувать,Талантом хочуть володіти,
Ти розум встиг подарувать, Державі, як найкращі квіти
А після ,всіх твоїх старань,
Стічеш водою,як та губка
Та виконаєш сто прохань,-
Твоя не зацікавить думка.
Як вийшло швидко так, що ти,
Такий розумний і сміливий,
Хотів усім допомогти,
А залишився сиротливий?
Не розумієш, куди йдеш,
Коли змочив, той дощ, холодний,
Твоє чоло... Думки всі рвеш,
І ти неначе вовк голодний.
Та образ матері спливе,
Яка заплаче і пригорнить,
Вона тобою лиш живе,
Простить за все, лихе - відгонить.
| 
та
у Вас 
0
звичайно простить
