Я піду туди, де
червоне сонце
Всім дарує Рай із
небес червонцем,
Там немає зла, там
нема образи,
Там нема думок: «Чи
кого не вразив?»…
Я піду туди, де
безхмарне небо,
Спокою ковток щоб
знайти для себе,
Не тривожить там
почуття провини,
Що в душі гризе і
гризе щоднини.
Я піду туди, не
тримай, навіщо?
Тихо за вікном,
вітер тільки свище,
Може, це мене він
отак покликав?
Я піду туди – не
почуєш крику.
Може, то не він – я
став раптом вітром?
Краплі сліз твоїх
так безслідно витру,
Обійму тебе – ти не
будеш знати…
Я піду туди, куди
вкажуть карти.
Я піду туди тихо на
світанку
І життя своє
розпочну спочатку,
Небо, мов горить…
Хто підкаже, що це?
Може, близько вже
те червоне сонце?
|