Мовчки слухаю стогін долі, Огорнувшись в її печаль… Вона надто чомусь тендітна, Чи й прозора немов вуаль… Угасає мій спокій стиха Та колючим вкрива крилом, Атакує коханням лихо…, Душу холодом крає знов. Упиваюсь її медами, Шепіт млості бунтує кров Евдемоні пронизить душу Юдин погляд додасть оков… Криком вирвуся із глибин я, Ріки щастя щоб розлились – ТИ ж додав мені знову сили Через терни піднятись ввись – У Всевишнього взявши крил!
ЕВДЕМОНІ - евдемонізм; ч. (гр., від щастя) етичний принцип, який основою моральності вважає прагнення людини до щастя.
а ви звернули увагу щро це АКРОВІРШем кричить моя душа
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
