| Живу життям дарованим з Небес, ЧИ вистражданим і омріяним батьками...
Тим, що прийшло негаданим-нежданим,
Таким химерним і таким простим,
Як промінець зимовим ранком раннім
Моє життя зявилось неначе цвіт
Отой казковий, що над водопадом,
Єдиний раз цвіте в Купальську Ніч
Під кленом чи казковим замком…
Усю себе вплітаю я в цей цвіт
Сама дивуюсь що ще здатна жити
Таким життям, яке дано не всім –
Етапом шляху, що долаю світом.
Лякає думка, що могла не йти
Я по житті, як говорили вперто
За спиною у мами лікарі,
Цінічно пророкуючи померти…
Вони не знали помислів Творця
І не уміли молитви складати
Тому бездушно намагалися мені
Отого шансу на життя не дати…
Молитву мама мовила тайком
Сестричка щиро Господа вблагала
Евентуальний наступив момент,
Родинна віра про який й не знала.
Евенкам,мабуть, не пізнати цих чудес
Душа ж не пропадатиме безслідно
Сама живу і житиму завжди,
Коли для Господа оце потрібно
Ангелам я співатиму хвалу
Люблю життя таким своє покірно!...
евентуальний (лат., випадок) можливий у якомусь випадку, за певних обставин;
евенки – народ стародавній не чисельний
| 
у Вас 
0
виявляється, - я також люблю...
