Живу життям дарованим з Небес, ЧИ вистражданим і омріяним батьками... Тим, що прийшло негаданим-нежданим, Таким химерним і таким простим, Як промінець зимовим ранком раннім Моє життя зявилось неначе цвіт Отой казковий, що над водопадом, Єдиний раз цвіте в Купальську Ніч Під кленом чи казковим замком… Усю себе вплітаю я в цей цвіт Сама дивуюсь що ще здатна жити Таким життям, яке дано не всім – Етапом шляху, що долаю світом. Лякає думка, що могла не йти Я по житті, як говорили вперто За спиною у мами лікарі, Цінічно пророкуючи померти… Вони не знали помислів Творця І не уміли молитви складати Тому бездушно намагалися мені Отого шансу на життя не дати… Молитву мама мовила тайком Сестричка щиро Господа вблагала Евентуальний наступив момент, Родинна віра про який й не знала. Евенкам,мабуть, не пізнати цих чудес Душа ж не пропадатиме безслідно Сама живу і житиму завжди, Коли для Господа оце потрібно Ангелам я співатиму хвалу Люблю життя таким своє покірно!...
евентуальний (лат., випадок) можливий у якомусь випадку, за певних обставин; евенки – народ стародавній не чисельний
|