Пт, 22.11.2024, 12:28
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 786

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

Вівторок

ВІВТОРОК
|
Сумна, похмура і мокра погода,
Стук дощу по вікні,
На дворі легенька негода,
Все це, як у сні.

Та це не сон — це вже реальність,
Це день новий уже почавсь,
Молю я Бога про одне лиш —
Щоб день оцей мені удавсь.

Зірвавшись із ліжка я сильно спішу,
Веселий і радий — до Тебе іду.
Година для мене то майже, як рік,
А день такий довгий ну просто, як вік.

Добрався до міста, купив я букет
І в думці моїй вже є новий куплет.
Дивлюсь на годинник – тепер я біжу
Боюсь я спізнитись та, що вже зроблю?..
________________________________________
||
Хоча я трохи запізнився,
Але тебе усе ж застав;
Хоча цей день ночами снився
Не все я в нім передбачав.

Ішов до Тебе хитким кроком,
Бігла й хиталась під мною земля,
Хоч планував все крок за кроком,
Щось упустив в цім плані я.

Коли до Тебе підійшов,
Сказав яка сильна’ любов
Мене пів року як скувала,
Як раз вхопила й не пускала,

Як в моє серце Ти запала,
Як мучусь вдень я і в ночі,
Які для мене довгі дні,
Як Ти мене зачарувала ...
_____________________________________

|||
Зразу відповіла — «ні ,..ні ,..ні»,
Від тих слів я був немов в труні,
Як той кого живцем хоронять,
Як грішник в пеклі у вогні.

Також казала «збитись з того»
Говорила про наш вік,
Чуть не вбила серця мого,
Ледь не всох життя потік.

Сумний, печальний, ледь живий,
Ходив по місту хлопець молодий,
Усю красу життя згубивши,
Блукав я голову схиливши.

Проклинав в думці весь світ,
Проклинав ліси, степи і вітер в полі,
За свої п’ятнадцять літ (*тоді тільки 15 стукнуло)
Уперше пережив такі душевні болі.

В душі бурлили почуття,
Не знав як далі жити,
Я втратив сенс свого буття,
Що мав тоді робити?..
_____________________________________
|V
Отямившись добравсь додому,
Обдумав все те, що було:
І те, що вдарило сильніше грому,
І те, що в серденьку моїм жило.

Чому жило? Живе, надіюсь буде жити,
Оте кохання перше щире і палке.
Воно не раз буде мене просити,
Щоб випустив на волю в небо голубе.

Раз волю дав йому на мить
Того вівторка в місті Львові.
За хмарами тоді була блакить,
Але хвилини ті були чудові.

Коли близь мене Ти була
Я болю слів твоїх не відчував,
Коли ж від мене Ти пішла,
Від болю просто помирав.

Але не вмер, живу й понині.
Живу і «радуюсь» життю,
Радію я небесній сині,
Радію тому, що живу.

Але без Тебе радість – горе,
Тебе бракує, лиш Тебе,
І смуток все щастя поборе,
І зрештою уб’є мене...
_____________________________________
V
Але історії кінця не знаю,
Не знаю чим закінчиться вона
Чи на землі зазнаю раю,
Чи все ж умру й піду на небеса.

Та все таки я рук не опускаю,
Іду вперед й уваги не звертаю
На ті вівторки і тяжкі години,
Не зіпсують вони жодної днини.

І ви ,читачу дорогий,
Не опускайте рук у час важкий,
Не ждіть чудес, не ждіть везіння,
Ні допомоги Провидіння.

Не ждіть ви дня того красного’,
Того світанку золотого,
Коли все темне перейде,
А щастя вас само знайде.

Творіть щастя своє самі,
Не бійтеся цього робити,
Бо так помрете ви «німі»,
Немов не вміли говорити...

23год. 34хв. 05.12. 07.


Додав: ВолодимирСновида (16.08.2008) | Автор: © Володимир Сновида
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання, Поезія Сновиди Володимира

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3033 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 drillinger • 19:09, 16.08.2008 [Лінк на твір]
прочитав, посміхнувся , пішов... читати інші історії, які я ще не знаю...
можливо, там "німих" учать спілкуватися при допомозі інших знаків, які мають зміст!
як добре, що німі ще можуть бачити! вони можуть ЦЕ прочитати! і, можливо, розказати зміст іншим "німим"...:)

Автору: Володю! краще дві справжні рими, чим цикл... на якому "зациклюєшся"!

РВ

avatar
Чесно кажучи, не дочитала до кінця - надто довго, та перша частина непогана, хоч і трохи збивається yes
avatar
0
3 spydut • 14:54, 06.08.2021 [Лінк на твір]
у щасті є одне це треба зберігати й цінувати


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz